Вони різні, та об’єднує їх одне: всі мешкають у мальовничому селі Вербовому, а працюють у Вербівській ЗОШ.
Завжди усміхнена, привітна Валентина Олексіївна Кравченко, наче магнітом притягує до себе людей. Її знають всі: і діти, і старі. Працювала дояркою, вихователькою дитячого садка, завідуючою сільським Будинком культури, а зараз завідує шкільним господарством. Затишне подвір’я Валентини ранньою весною буяє різноцвіттям тюльпанів, а влітку трояндами, ліліями, мальвами. За всім встигає доглянути, всім, якщо треба, допомогти. Смачні поминальні борщі та ароматні весільні котлети… Скільки в своєму житті прокуховарила, мабуть, точно не знає. Люблять діти та внуки її вареники і страшенно смачні пиріжки. Бабусин двір оживає влітку. П’ятеро онуків обожнюють, коли бабуся Валя балує їх чимось смачненьким, і самі залюбки їй допомагають.
