11 березня 2019 р.

                                              " Усім  жінкам  присвячується "

Надворі ще холодно і сніжно, але при слухайтеся до себе і відчуєте, як бринить у вашому серці маленький дзвіночок. То дзвіночок  надії, яка повертається до нас із весною.  Коли настає тепло і на вулицях з’являються весняні квіти, ми відзначаємо свято 8 Березня. У цей день людство вшановує жінку: жінку – матір, жінку – кохану, жінку – трудівницю, жінку – берегиню життя на Землі.
                    Кажуть, в Парижі найкращі жінки,
                    Але мабуть усе навпаки.
                    Найкращі жінки живуть в Україні,
                    Всі українки – справжні перлинки.
           
Весело  і  водночас душевно привітали  наших любих  жінок  учасники художньої  самодіяльності Вербівського СБК, у складі  якої лише шість чоловік чоловічої  статі, але ми жінки, як завжди  їх  підтримали  і наш  концерт, який складався з 25 номерів,  збентежив кожного присутнього в залі. Запальні  танці від танцювальних колективів "Джерельце", "Світанок", "Капітошки",  "18+"
Пісні про кохання, маму  - подарували Денисенко Галина, Халявка Юлія, дует "NEWS", вокальний гурт "Асорті", фольклорний колектив "Селяночки - паняночки". А гумор від драматичного гуртка "Ноктюрн", наповнив залу щирим сміхом і додав як мінімум кожному глядачу хвилин по 10 життя. Яцук Світлана з коровою Зорькою  читали гламурний журна про моду, Яцук Ірина, в ролі бабусі, намагалася нагодувати свого онука, як кожна любляча бабуся,  гумористичний  монолог "Весна  на  селі" від Дорошенко Оксани. 
А найбільшого фурору  було від пісні "Ніч яка місячна" у виконанні Куцевол  Костянтина та танцю "Заграва" від хлопців танцювального колективу "Джерельце". Гарні й душевні слова дарували нам наші  ведучі- Ураскіна Ірина та Кишка Олексій. Фінальним номером була  пісня від самої  маленької  учасниці  нашого  дружнього  колективу - Халявка Юлі, після  якого глядачі  подарували  нашим  артистам   свої овації. 
Сьогодні,  користуючись  нагодою,  ми  хочемо привітати жінок, які  нас  люблять і навчають  розуму!  Які  готують  нам  смачні  обіди, слідкують  за  нашим  здоров`ям.  Любі, дорогі  наші  жінки, прийміть  від нас  найщиріші  вітання  і найкращі  побажання.
                    Дозвольте сьогодні усім  побажати 
                    Багато  хороших  і сонячних  літ   
                    Подарувати  весь  сонячний  світ.
                    Щиро  вітаємо тисячу раз,
                    Щастя бажаємо в святковий цей час.
                    Сили  вогненної, праці натхненної, радісних літ !
























 












10 березня 2019 р.

                         " Масниця до нас іде – свято веде ! "


4 березня 2019 р.




Шановні   жителі та гості с. Вербове запрошуємо на святкування «Масниці»

                                     09  березня 2019 року о  09.30

територія біля Вербівського СБК, в програмі :
 конкурс  «Смачний  млинець», 
благодійний аукціон від умільців  с.Вербове, 
ігри,  конкурси,  смаколики та гарний настрій, 
безкоштовний липовий чай та виїздна торгівля. 

21 лютого 2019 р.

День пам'яті Героїв Небесної сотні -
                                               «У нашій пам’яті вони назавжди...»


                            Пам`ятаємо,  але  не  пишаємося.


15 лютого 2019 року минає 30 років з дня виведення радянських військ з Афганістану. Війна, розв’язана керівництвом Радянського Союзу заради контролю над частиною Центральної Азії, тривала понад 9 років. У ній брали участь більш ніж 160 тисяч українських військовослужбовців, понад три тисячі українських солдат і офіцерів загинули. Донині десятки вважаються зниклими безвісти.
Війна в Афганістані тривала довгих 10 років. Молоді  хлопці  йшли на службу до армії  не  знали що їм готує доля, йшли не за орденами і медалями, свято вірячи, що виконують свій інтернаціональний обов’язок, що йдуть не вбивати, а захищати нове життя.  Головною нагородою для тих хто уцілів – стало життя, а для загиблих – пам'ять. Воїни, хто дожив до кінця війни, повернувся додому, живуть і трудяться серед нас, але в їхніх серцях все ще живе війна.  Неоминула і наших жителів села ця війна.  13 жителів нашого села  віддали  свій інтернаціональний  обов’язок, на  щастя всі вони  повернулися  живими, але з душевною раною від  пережитого та побаченого. Не  говіркі,  ці тепер уже  чоловіки, не  діляться  пережитим і побаченим та  головне  всі  вони  залишилися  гідними людьми і  синами  своєї  країни.  Важку школу афганської війни пройшли близько 200 жителів нашого району.  8 воїнів -інтернаціоналістів нагороджено орденом Червоної зірки, 15 - медаллю “За відвагу”, стільки ж медаллю “ За боєві заслуги”. Згадай мо  і про наших земляків – афганців.  Серед цих 200 пологівських хлопців - 13  наших односельців:
                                                   Бакута  Іван  Іванович
                                                  Дацінько  Віталій  Васильович
                                                  Іщенко  Олександр  Миколайович
                                                  Качан   Володимир  Олександрович
                                                  Коломоєць  Володимир  Миколайович
                                                  Курай  Іван  Іванович
                                                  Матвієнко  Володимир  Олександрович
                                                  Мірошниченко  Василь  Васильович
                                                  Самара  Володимир  Володимирович
                                                  Черніцький  Олександр  Іванович 
                                                  Халявка  Іван  Іванович
                                                  Харченко  Григорій  Григорович
                                                  Шаповал  Леонід  Васильович
 13 хлопців з одного села пройшли через війну в Афганістані і всі повернулися живими і здоровими.  На сьогоднішній день, нажаль залишилося в живих, три воїни –інтернаціоналісти, які проживають і працюють у селі.   Загибель,  поранення, хвороби та зламані долі  тисяч цих людей.  Тому цей день має стати днем пам’яті і визнання історичних помилок, щоб убезпечитися від їх повторення. Пам’ятаємо, але не пишаємося. Це був один із злочинів комуністичного режиму, який забрав життя тисяч українців на чужій землі, за чужі ідеї та інтереси. Кожен, хто достойно пройшов через пекло Афгану, заслуговує на шану. Але згадування про радянську агресію проти іншої країни, особливо, в час коли жертвою агресії стала Україна — не привід для гордощів чи гучних святкувань.