Жили-були чотори ялиночки. Посадили їх колись, років три тому, у ценрі мальовничого села Вербове дбайливі руки дорослих та дітей. Стали вони хорошим початком доброї справи - міні-парку, який став місцем культурного відпочинку різних поколінь.
Росли вічнозелені деревця, виплекані теплими промінцями сонця, поливані живою джерельною вербівською водицею, талими снігами та пригнаними вітрами дощовими краплями. Радували око звичайних перехожих, маминих "зайчиків" та "котиків". Нещодавно з'явилися в них незвичайні сусіди: гойдалки, каруселі, тренажери.
Може, когось вона, святковоприбрана, і порадує кілька тижнів, чи, спалена, додасть трішечки тепла у чиюсь хату. Та тільки залишився гіркий осад у душах тих, хто доклав зусиль, щоб зелена красуня була посаджена, росла і в мороз, і в спеку на втіху людям.
І якщо в дитинстві ми веселилися, співаючи про ялинку, яку вкрали у Зайчика, принесли додому, прикрасили та водили навколо неї новорічні хороводи, то сьогодні ця пісня здається занадто жорстокою.
М. Харченко
Немає коментарів:
Дописати коментар