21 лютого 2019 р.


                            Пам`ятаємо,  але  не  пишаємося.


15 лютого 2019 року минає 30 років з дня виведення радянських військ з Афганістану. Війна, розв’язана керівництвом Радянського Союзу заради контролю над частиною Центральної Азії, тривала понад 9 років. У ній брали участь більш ніж 160 тисяч українських військовослужбовців, понад три тисячі українських солдат і офіцерів загинули. Донині десятки вважаються зниклими безвісти.
Війна в Афганістані тривала довгих 10 років. Молоді  хлопці  йшли на службу до армії  не  знали що їм готує доля, йшли не за орденами і медалями, свято вірячи, що виконують свій інтернаціональний обов’язок, що йдуть не вбивати, а захищати нове життя.  Головною нагородою для тих хто уцілів – стало життя, а для загиблих – пам'ять. Воїни, хто дожив до кінця війни, повернувся додому, живуть і трудяться серед нас, але в їхніх серцях все ще живе війна.  Неоминула і наших жителів села ця війна.  13 жителів нашого села  віддали  свій інтернаціональний  обов’язок, на  щастя всі вони  повернулися  живими, але з душевною раною від  пережитого та побаченого. Не  говіркі,  ці тепер уже  чоловіки, не  діляться  пережитим і побаченим та  головне  всі  вони  залишилися  гідними людьми і  синами  своєї  країни.  Важку школу афганської війни пройшли близько 200 жителів нашого району.  8 воїнів -інтернаціоналістів нагороджено орденом Червоної зірки, 15 - медаллю “За відвагу”, стільки ж медаллю “ За боєві заслуги”. Згадай мо  і про наших земляків – афганців.  Серед цих 200 пологівських хлопців - 13  наших односельців:
                                                   Бакута  Іван  Іванович
                                                  Дацінько  Віталій  Васильович
                                                  Іщенко  Олександр  Миколайович
                                                  Качан   Володимир  Олександрович
                                                  Коломоєць  Володимир  Миколайович
                                                  Курай  Іван  Іванович
                                                  Матвієнко  Володимир  Олександрович
                                                  Мірошниченко  Василь  Васильович
                                                  Самара  Володимир  Володимирович
                                                  Черніцький  Олександр  Іванович 
                                                  Халявка  Іван  Іванович
                                                  Харченко  Григорій  Григорович
                                                  Шаповал  Леонід  Васильович
 13 хлопців з одного села пройшли через війну в Афганістані і всі повернулися живими і здоровими.  На сьогоднішній день, нажаль залишилося в живих, три воїни –інтернаціоналісти, які проживають і працюють у селі.   Загибель,  поранення, хвороби та зламані долі  тисяч цих людей.  Тому цей день має стати днем пам’яті і визнання історичних помилок, щоб убезпечитися від їх повторення. Пам’ятаємо, але не пишаємося. Це був один із злочинів комуністичного режиму, який забрав життя тисяч українців на чужій землі, за чужі ідеї та інтереси. Кожен, хто достойно пройшов через пекло Афгану, заслуговує на шану. Але згадування про радянську агресію проти іншої країни, особливо, в час коли жертвою агресії стала Україна — не привід для гордощів чи гучних святкувань.

Немає коментарів:

Дописати коментар