16 лютого 2017 р.

Волонтери – Воля крізь Терни

Джерело: https://www.facebook.com/28brigade/posts/165520793115976028
 28 Окрема механізована бригада 
Роль, місце та значення волонтерського руху в Україні принизити або недооцінити відтепер може тільки той, хто продовжує жити за принципом: «моя хата з краю...». Волонтери – це ті, хто нехтуючи своїм часом, своїми інтересами, майном, статками та грошима віддають усе, що мають задля того, аби в Україні панували мир, спокій, злагода та воля. І ніщо не може стати на перешкоді людей з відкритими серцями у їхньому прагненні спільної перемоги над злом: ані погодні умови, ані власні проблеми, ані фінансові труднощі й економічні негаразди. Гасло волонтерів: УСЕ ЗАРАДИ МАЙБУТТЯ. 

Завдяки своїм дружнім стосункам із військовослужбовцями, волонтери краще за усіх знають про проблему в українському війську і як рятівники з Діснеївського мультфільму «Чіп та Дейл поспішають на допомогу», завжди напоготові стати в нагоді нужденним.

Зламається автівка й немає запчастин – волонтери миттєво опиняться поруч із необхідними деталями й агрегатами, вийде з ладу форменний одяг або взуття - знову як у казці поруч із необхідними речами будуть добровільні помічники Збройних Сил України... І так день за днем. З самого початку Антитерористичної операції на Сході України. Дружні, акщо не сказати більше – братерські стосунки волонтерів з військовослужбовцями продовжуються й тоді, коли військова частина переміщується з передової до пунктів постійної дислокації, й тоді, коли підрозділи виїжджають на навчання...

Під час останніх командно-штабних навчань командно-штабний пункт був розташований поблизу невеликого селища. Звістка про військових одразу розповсюдилася серед усіх мешканців. Почувши цю звістку, до військового наметового містечка з неприхованою насторогою та обережністю почали наближатись місцеві мешканці.

- Синку, - звернулась обережно немолода жінка до військового, - вас хоч добре тут годують? А спати у наметах не холодно. Адже надворі зима й холодно...

Почувши у відповідь, що і годують добре, і «буржуйки» добре обігрівають величезні намети, задовольнившись відповіддю, мешканка села повернулася додому. Але вранці вона знову з’явилася у військовому містечку на велосипеді з коробкою гарячих смачних домашніх періжків з картоплею.

- І не відмовляйтеся. – Категорично зауважила жіночка. – Знаю, що як би вас добре не годували, а смачної домашньої їжі вам хочеться завжди. Завтра я знову до вас завітаю.

Наступного дня вона привезла п’ять ковдр з овечої вовни.

Не залишилися осторонь присутності військових поблизу села й представники місцевої влади. Голова сільради з групою активістів спекли торти й печиво для захисників, а механізатори тут же ж запропонували свої послуги у разі виникнення поломок техніки. 

Почули про двосторонні командно-штабні навчання військовослужбовців 28-ї Окремої Механізованої Бригади на місцевості у даному регіоні й давні друзі цієї частини з найближчого обласного центру й миттєво, покинувши свої домашні справи, не звертаючи увагу на негоду й ожеледицю, приїхали до своїх підопічних. Але приїхали не просто побачитися зі старими друзями – привезли з собою окрім домашніх ласощів ще й усе необхідне для того, щоб військовослужбовці, що на де-який час оселилися просто неба у відкритому полі, не мерзли, не відчували себе забутими друзями-волонтерами.
Зрозуміло, що у наш час труднощі торкаються усіх. Але коли ми, люди, простягаємо одне одному руку допомоги, то усі негаразди стають непомітними й легко долаються.



Немає коментарів:

Дописати коментар