15 жовтня 2013 р.

70 років пам'яті (1943-2013)

Велика Вітчизняна Війна... Скільки міститься у цих трьох словах!
Біль, страждання, розпач, жах, смуток...
Загублені душі, розбиті сім'ї, знищені міста і села...
Війна не оминула жодну родину. Зламала не одне родинне дерево. Але пам'ять про близьких і рідних, які загинули на тій страшній війні чи зазнали тяжких мук у той безжалісний час, живе з нами.

Жахіття 1941-1945рр. не оминуло і наше село Вербове.

989 вербівчан у перші дні війни пішли в ряди Радянської Армії захищати свою землю, свій рідний край. Понад 270 назад не повернулися.

Майже 800 дівчат та підлітків було вивезено на каторжну роботу в фашистську Німеччину. Багато з них не повернулося на рідну землю, загинуло від хвороб, знущань та непосильної праці.

У жовтні 1941 року на Пологівську землю увірвалися німецько-фашистські загарбники. Розпочалися масові арешти мирних жителів. В період окупації наша земля понесла величезні втрати.

Та наш волелюбний народ не скорився. Всі, як один, піднялися на боротьбу з ненависним ворогом.

І вже у вересні 1943 розпочалося визволення нашого району.

Відступаючи під ударами радянських воїнів, фашисти пограбували село, зруйнували і спалили 380 будинків, громадські будівлі колгоспів, школи.

Село Вербове - останнє із сіл Пологівщини, яке було визволене від фашистських окупантів, звільнене бійцями Південно-Західного фронту 50 гвардійської стрілецької дивізії під командуванням полковника А.С. Владиченського.

Жорстокі кровопролитні бої проходили за 6-8 км від села. У Вербовому  після визволення були організовані 3 хірургічні польові подвижні госпіталі: 871, 5242, 5243, в які з поля бою доставляли поранених бійців. Жителі села всіляко допомагали пораненим. Але, на жаль, вербівська земля прийняла в свої обійми не одну сотню бійців.

На трьох братських могилах села поховано 1043 воїна Радянської Армії, які загинули, захищаючи наш край. Серед них є не тільки українці, а й росіяни, білоруси, казахи, грузини, осетини. Наше покоління в довічному боргу  перед ними.

Наш обов'язок - бути вдячними, поважати тих, хто подолав лихо, зберіг наш народ і його добре ім'я. Адже невмирущий той, хто живе для людей і віддає своє життя за щастя майбутніх поколінь.




Немає коментарів:

Дописати коментар