24 вересня 2019 р.

                           "Пам’ять... Вона нетлінна і вічна."



19 вересня 1943року бійцями  Південно-Західного  фронту  50  гвардійської стрілецької  дивізії   під  командуванням  полковника  А.С. Владиченського  наше  село  було  звільнено  від  нацистської  навали. Наші  земляки і  весь народ пережив  страхіття  війни,  мужньо  витримав  усі  випробування і доклав  величезних   зусиль,  аби  наблизити  бажану  мить  Перемоги.  Ця дата  залишається  найсвітлішим  спомином  у  серці  кожного  жителя  села  та  громадян  України. Вітаємо  всіх  зі  святом.  Ми  українці!  Кожен  з  нас  має  пишатися  своєю   батьківщиною.  Кожен  з  нас  повинен  жити і  працювати  на  благо  України.   І  хай  в  нашій  державі  завжди  панує  мир,  злагода  і  добробут.
Вони в останню мить віддали ради нас,нам найдорожче – своє  життя,  аби   ми  жили,  долюбили  за  них,  пісень  за  них  доспівали.     Сьогодні ми  повинні в скорботі  схилити  низько голови перед пам’яттю людей   різного віку – героїв 1939-45 років, героїв інтернаціоналістів, героїв Небесної сотні,  яких було вбито у мирний  час.
З  привітальним  словом  звернувся голова ветеранської спілки  Хвостик П.С.   Привітав  усіх  також  воїн-інтернаціоналіст  Дацінько В.В.
Пісня "Розкажи  мені  мамо...  у виконанні тріо "Берегиня" зачепила  струни     серця  кожного присутнього,  вірші  від  учнів Вербівської  ЗОШ  нагадали       всім,  що  головне в  нашому  житті  це  мир.  Від  педагогічного  колективу     школи  виступила вчитель молодших  класів  Дорошенко В.М.
Роки... Скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті  світлі  імена тих,  хто віддав своє життя за мир  і  спокій   нашої  Вітчизни.   Не забуваємо ми      воїнів нашого села.  989 вербівчан в перші дні війни  пішли  в  ряди  Радянської Армії захищати  свою землю, свій рідний край.  І понад 270 назад не повернулися.  Майже  800  дівчат  та  підлітків  було   вивезено  на  каторжну  роботу  до  Німеч чини.  Багато  з  них  не  повернулося  на  рідну  землю,  загинули  від    хвороб,  знущань  та  непосильної  праці. Наше  село Вербове  було  останнім  з сіл Пологівщини, яке визволене від нацистських окупантів, хоч і до переможного травневого салюту залишалося  довгих 2роки.  Але  кожна сільська  родина  з  великою  радістю  зустріла  19  вересня  1943  року.
                                                 
                                                   Спасибі Вам за птаха, що злетів

                                                  За дерево спасибі, за калину.

                                                  Спасибі Вам, що маємо батьків,

                                                  Спасибі Вам за мирну Україну!
                              








































Немає коментарів:

Дописати коментар