21 лютого 2018 р.

                     "Небесну сотню вже зустріли небеса"

                                             
                                             А сотню вже зустріли небеса..
                               Летіли легко,хоч Майдан ридав..
                               І з кров ю перемішана сльоза....
                               А батько сина ще не відпускав..


Такими словами розпочався тематичний вечір - "Небесну  сотню вже  зустріли небеса". Всі присутні,  в затемненій залі , поринули в сумні спогади  подій 2014 року. В тихі спогади з сумом і печаллю повели ведучі Голод Руслан та Дорошенко Оксана, сумна  пісня -"Повій вітре .."  у виконанні Осадчої В. та Кравченко В., луною покотилася по залу.  Переглянули відео ролик "Нігоян декламує вірш Т.Г.Шевченка". Пригадуючи  ті страшні події сум і сльози бриніли на очах , всіх збентежили  хореографічні постановки  "Мамо не плач.." та  "Небесна сотня білих журавлів".  Серед гостей були  і учасники АТО - Сердюк Р.В. та Коцанюк С.В. Всі присутні  тихими оплесками   подякували  нашим  побратимам, нашим землякам,  за те , що боронили  суверенність нашої держави.  Війни! Скільки їх було в історії людства. І завжди – це страждання, сльози, втрата самого дорогоцінного в житті, біль... Таким болем для багатьох громадян України є війна на Сході України.   Слухаючи  вірш " Лист із Сходу" у виконанні Голод Руслана майже кожен змахнув сльозу печалі, бо ті рядки вразили кожного.  Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.
Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті! Ведуча передала запалену свічу, всі присутні передали кожен з рук у руки вшанувавши пам`ять про загиблих. Потім запросили присутніх перейти до стенду "Герої не вмирають" для вшанування хвилиною мовчання Героїв України та покладання квітів. 
                              Ми дякуєм вам, хлопці, за життя,
                              Ми  дякуєм вам, хлопці, за свободу.
                              Пробачте нас. Пішли ви в небуття,
                              Та більше не повернетесь додому…
                              Вас пам’ятати будемо завжди,
                              Із вами будемо боротись за країну.
                              За ту країну, де нема брехні й війни,
                              За нашу й вашу мирну Україну…












ЛИСТ ЗІ СХОДУ
Я пишу тобі, мамо, зі Сходу,
З обіймів страшної війни,
Я борюся тут за свободу,
Як боролися наші діди.

Знаєш, мамо, тут страшно буває,
Смерть чатує на наші життя,
Але Ангел мене захищає
Від поранень і кроволиття.
Ти не бійся за мене, матусю,
І не лий гірких сліз із очей,
Обіцяю - живим повернуся
І пригорну тебе до грудей.

Я так скучив безмежно, рідненька,
Дуже сумно без тебе мені,
Але думка, що жде мене ненька,
Гріє душу мою на війні.

Знаю, мамо, що ти не гадала,
Що ростила мене для війни,
Та біда для Вкраїни настала,
Хто ж врятує її як не ми?
           Не картай своє серце, матусю,
           Не топи свою душу в жалю,
           Обіцяю - живим повернуся,
          Твій синочок. Цілую. Люблю.
Руслана ДУДИЧ,














Немає коментарів:

Дописати коментар